Овсяннікова Л.О., вчитель трудового навчання

МЗОШ № 23, спеціаліст вищої кваліфікаційної

категорії, «вчитель-методист»

Опис досвіду педагогічної діяльності

В Типовому положенні про атестацію педагогічних працівників зазначається, що педагогічне звання «вчитель-методист» може присвоюватися педагогічним працівникам, які «здійснюють науково-методичну і науково-дослідну діяльність», педагогічне звання «старший учитель» - педагогічним працівникам, які «досягли високого професіоналізму в роботі, систематично використовують передовий педагогічний досвід, беруть активну участь у його поширенні, надають практичну допомогу іншим педагогічним працівникам».

Атестація вчителя передбачає підбиття підсумків власної педагогічної діяльності, роботи над науково-методичною темою. Тому оформлення опису досвіду роботи є актуальною проблемою в підготовці до заключного етапу атестації, до творчого звіту вчителя. Вчитель вищої кваліфікаційної категорії, особливо той, який має педагогічне звання повинен уміти описати власний досвід роботи, довести, що використання ним певних інноваційних технологій, методів навчання є результативним та перспективним.

Під поняттям педагогічний досвід розуміють сукупність знань, умінь, навичок, здобутих у процесі практичної навчально-виховної роботи. Науково-методична тема (проблема) – питання чи комплекс питань, які об`єктивно виникають в організації навчально-виховного процесу та розвиток яких передбачає суттєвий практичний і теоретичний інтерес. Творчий звіт учителя – це форма методичної роботи, спрямованої на підтримку та пропаганду перспективного педагогічного досвіду педагога, а також діяльності всього педагогічного колективу з питань нових технологій.

Опис досвіду роботи вчителів різних предметів має свої особливості, але основними критеріями можна назвати такі:

• актуальність досвіду;
• науковість, відповідність досягненням науки;
• результативність, яка може виражатися у рівні навченості та рівні вихованості учнів, в їх особистісному розвитку; в удосконаленні методичної роботи й управлінської діяльності;
• новизна;
• стабільність (використання досвіду дає протягом тривалого часу стійкі високі результати навчання, виховання та розвитку учнів);
• оптимальність;
• перспективність (можливість творчого застосування досвіду).

 

Як правило, перед описом досвіду в текстовому документі розміщуються:

1. Інформаційний лист, що містить відомості про автора досвіду;

2. Відомості про розміщення матеріалів досвіду на певних сайтах, у збірниках тощо;

3. Інформація про послідовників досвіду;

4. Рецензія на роботу вчителя, яку пише методист або директор навчального закладу;

5. Анотація досвіду (проблеми, що розв'язуються даним педагогічним досвідом; провідна наукова ідея та закономірності, покладені в основу; діапазон використання; адресна спрямованість).

Структура опису досвіду роботи

І. Вступ

І.1. Тема досвіду, його провідна мета.

І.2. Актуальність і перспективність досвіду.

І.3. Адресна спрямованість, умови виникнення та становлення досвіду.

І.4. Новизна наявного досвіду.

ІІ. Науково-методичне обґрунтування

ІІ.1. Аналіз літератури, який доцільно проводити проблемно. Вважливо вичленувати ідеї, на які спирається автор досвіду.

ІІ.2. Досягнення автору. Необхідно зазначити, що потребує узагальнення й до чого треба прагнути вчителю.

ІІІ. Сутність досвіду, його провідна ідея

ІІІ.1. Центральна, основна думка, що випливає з досвіду й передбачає варіативність форм її застосування. Це виділення головного, найбільш істотного в діяльності автора досвіду.

ІІІ.2. Складові частини досвіду.

ІV. Опис суті педагогічного досвіду (основна частина)

ІV. 1. Відмінності даного досвіду від уже існуючої практики роботи вчителів.

ІV. 2. Новизна досвіду, фактори успішності.

ІV. 3. Опис засобів досягнення мети (методів і форм організації роботи), організація навчально-виховного процесу відповідно до поставленої мети та завдань.

ІV. 4. Алгоритм здійснення педагогічних дій з описом особливостей технології автора досвіду.

V. Результативність

V. 1. Якість навчальних досягнень учнів, рівень їхньої вихованості й інтелектуального розвитку (таблиці, схеми, діаграми, рисунки тощо).

V. 2. Позитивна динаміка розвитку навчальних компетентностей, орієнтацій, стосунків школярів за роками (у порівнянні).

V. 3. Аналіз ускладнень, труднощів у процесі роботи.

VІ. Доступність досвіду

Розкриття широти можливостей використання досвіду в інших установах освіти, місті, регіоні.

VІІ. Використані джерела

 

Зміст додатків залежить від теми досвіду та відповідає посиланням у його описанні. До них можна віднести:

• авторські програми, модифіковані навчальні програми, проекти;

• тематичне планування;

• поурочні плани;

• систему уроків;

• сценарії позакласних заходів;

• тексти лекцій, виступів, доповідей, рефератів тощо;

• творчі роботи учнів;

• дані про випускників та колишніх учнів (успіхи, що мають відношення до системи роботи вчителя).

Для текстових файлів рекомендовано використовувати шрифт Times New Roman, 12 розмір; міжрядковий інтервал – 1,15; поля: верхнє, нижнє – 2 см, ліве – 3 см, праве –

1,5 см.

Рекомендації до оформлення опису досвіду.

1. В тексті не допускати скорочень назв та найменувань.
2. Усі сторінки повинні бути пронумеровані.
3. Обсяг цілісного опису досвіду з додатком повинен складати не більше 20–25-ти

сторінок.

4. На титульному аркуші можливе розміщення фотографій, емблем, використання

кольорового шрифту.

 

Необхідною умовою впровадження досвіду є його широка пропаганда, завдання якої – донести до вчителів, які цікавляться даною проблемою, основні ідеї та значення досвіду, сформувати позитивне ставлення до нього, пробудити бажання використовувати педагогічні ідеї у своїй практичній роботі. Тому опис досвіду доцільно висвітлювати на засіданнях методичної ради, педагогічних радах, творчих звітах, а також друкувати або розміщувати на освітніх сайтах.

 

Використані джерела:

1. Конаржевский Ю. Технология педагогического анализа УВП. Для директоров и

заместителей директоров школ. Ч.1. – М.: Педагогический центр, 1997.

2. Методична служба – школі. Інформаційно-методичні матеріали на допомогу

працівникам освіти, Випуск 1 / Укладачі:Ю.В.Буган, Г.Г.Свінних, В.І.Уруський. – Тернопіль: «Астон», 2003. – 286 с.

3. Типове положення про атестацію педагогічних працівників.

tetiana-kulachynska.edukit.mk.ua/uzagaljnennya_dosvidu_rob.

docs.google.com

mangush-rmk.narod.ru

 

Покладання мети уроку

Методичні рекомендації для вчителів технологій

Розробила

Овсяннікова Л.О.,

вчитель технологій Маріупольської

загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 23,

вчитель-методист

 

І.Вступ

Основною формою організації навчально-виховного процесу в сучасному загальноосвітньому закладі є класно-урочна система. Одиницею даної системи виступає урок. За статистикою уроку відводиться 98% усього навчального часу.

Сучасний урок – це урок, на якому створено реальні умови для інтелектуального, соціального, морального становлення особистості учня, що дозволяє досягти високих результатів за визначеними метою та завданнями. На сьогодні у класно-урочній формі організації навчального процесі виділяють певні недоліки, а саме:

• побудова уроку не забезпечує умов реалізації принципу розвивального навчання, оскільки орієнтує учнів на засвоєння знань, а не самостійну пізнавальну діяльність;
• урок спрямований на формування знань без урахування закономірностей розумової діяльності;
• складність здійснення індивідуального підходу до учнів, орієнтація на учня середнього рівня можливостей;
• переважає цільова установка, яка спрямована на діяльність учителя [1].

Добре продуманий та правильно побудований урок дає добрі результати. Під добрим результатом розуміється, як правило, формування конкретних знань, умінь та навичок. Сьогодні потрібне уточнення значущості знань поряд з уміннями, навичками та рисами особистості. На це націлює нас Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти, в якому визначено, що особистісно зорієнтований підхід до навчання повинен забезпечувати розвиток академічних, соціокультурних, соціально-психологічних та інших здібностей учнів; компетентнісний підхід сприятиме формуванню ключових і предметних компетентностей; діяльнісний підхід спрямований на розвиток умінь і навичок учня, застосування здобутих знань у практичних ситуаціях [2].

Ураховуючи це, треба змістити акценти на вміння навчатися, набуття практичних навичок, формування особистої позиції учнів, формування особистості, яка розвивається.

Таким чином, виникає проблема у модернізації класно-урочної системи, функціонування якої завжди пов’язано з процесом цілепокладання та цілереалізації.

 

ІІ. Цілепокладання уроку

ІІ.1. Основні поняття

Цілі навчання – це суспільне замовлення для освітньої системи, спроба визначити характер впливу на учня суспільства та школи. Основою визначення вчителем цілей начального предмета є Державний стандарт та державні програми.

«Цілепокладання – це процес формування мети на основі врахування особливостей виконавців діяльності, у ході якого передбачається досягнення певних результатів.

Мета уроку – основа ефективної діяльності вчителя та учнів, що визначає характер їхньої взаємодії. Вона реалізується у спільній діяльності всіх учасників навчально-виховного процесу. У дидактиці зміст цілепокладання знайшов відображення у триєдиній меті уроку, яка конкретизує можливості навчання, розвитку та виховання учнів під час опанування ними навчального матеріалу» [1, с.9, 11].

Суттєвими ознаками цілі є: модель бажаного результату та прагнення його досягти.

Принципи формулювання навчальних цілей:

• конкретизація. Висовувати тільки такі цілі, які можуть бути реалізовані на даному освітньому рівні і етапі навчання, з урахуванням навчальних ресурсів (вікових особливостей учнів, професійних здібностей учителя, змісту та умов навчання тощо);
• диференціація. Розподіляти загальні навчальні цілі на таку кількість конкретизованих, щоб загальних цілей було досягнуто, однак не ціною високих затрат;
• діагностичність. На початку висувати загальні цілі, а потім досягати їх послідовного уточнення;
• оптимальність. Повністю конкретизовані навчальні цілі мають бути чіткими, шляхи їх досягнення – очевидними, а ступінь реалізації контрольованим;
• результативність. Формулювати різноманітні навчальні цілі, тобто досягти всебічного розвитку особистості учня в процесі навчання [4].

Цілереалізація – це процес, під час якого ціль із внутрішньої мети переходить у наслідок – результат діяльності.

 

ІІ.2. Способи формулювання мети уроку

Урок як педагогічну систему визначають його задачі, головні з яких сьогодні пов’язані з розвитком особистості.

Етап покладання мети сучасного особистісно орієнтованого уроку передбачає:

• визначення разом з учнями особистісно значущих завдань тієї діяльності, яку передбачено здійснити протягом уроку (робота учня саме на цьому уроці як передумова для створення проекту, складання заліку, майбутнього життя);
• визначення показників досягнення поставлених завдань (знання, уявлення, способи діяльності) [5].

Важливим є поділ головної мети на складові – завдання уроку. Для того, щоб чітко сформулювати, необхідно уявити всі ті прості дії, послідовність виконання яких дасть можливість досягти мети (таблиця ІІ.2.1) [3].

 

Для кожного конкретного уроку, конкретного класу покладання основної мети та перелік можливих навчальних результатів буде різним. Отже, маючи на увазі сучасні вимоги до організації навчально-виховного процесу вчителю-фасилітатору при формулюванні навчальної мети необхідно обов’язково враховувати можливі компоненти: дієслово – навчитися, вміти щось робити; очікуваний продукт – що? кого?; засіб діяльності – чим? на чому? за допомогою чого?; умови – як? де? коли?; норми – за який час? з якою кількістю помилок? який обсяг? [4].

ІV. Висновки

Найважливішою складовою навчально-виховного процесу , його відправною точкою є дидактична мета. Чітка постановка вчителем навчальних цілей, їх уточнення з орієнтацією на досягнення запланованих результатів дозволить уявити та організувати навчання у вигляді цілісної системи уроків, які взаємопов’язані за етапами процесу навчання: цільовим, змістовним, операційним - діяльнісним, контрольно-регулюючим, рефлексивним.

Використані джерела

1.Аналіз уроку / упор. Н.Мурашко. – К.:Шк. Світ, 2008.- 128 с. – (Бібліотека «Шкільного світу»).

2. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1392.

3. Проектуємо урок разом / упор. В.А.Андрєєва. – Харків: Основа, 2006. – 48 с.

4. Скрипник М. Мистецтво бути педагогом: Зб. тренінг.занять. – К.: Вид.дім «Шк.світ»: Вид. Л.Галіцина, 2006. – 112 с.

 

5. Школа молодого вчителя /Упоряд. М.ГОлубенко. – К.: Вид.дім «Шк.світ»: Вид. Л.Галіцина, 2005. – 128 с. (Бібліотека «Шкільного світу»).